КВ-1

КВ-1 (Клим Ворошилов) — радянський важкий танк часів Другої світової війни. Зазвичай називається просто «КВ»: танк створювався під цим ім’ям і лише пізніше, після появи танка КВ-2, КВ першого зразка отримав цифровий індекс. Випускався з березня 1940 по серпень 1942 року. Брав участь у війні з Фінляндією і Німецько-радянській війні.

Виробництво

У загальному було випущено: 1 дослідний (У-0) і 3162 серійних танки КВ-1, 204 КВ-2 та 102 КВ-8, а також 1 Т-150 й 2 Т-220. Усього 3472 танки КВ.

Крім того, в блокадному Ленінграді на заводі № 371 з листопада 1941 по 1943 роки з невикористаних запасів корпусів та башт і агрегатів поставлених з ЧКЗ, зібрали щонайменше 67 КВ-1 (№№ С-001 – С-067), озброєних гарматами як Ф-32, так і ЗиС-5. Так як ці машини йшли лише для потреб Ленінградського фронту, відрізаного від «Великої землі», то в звіти ГАБТУ вони не потрапили. Загальний випуск танків КВ, таким чином, можна оцінити в 3539 танків.

Броньовий корпус та башта

Броньовий корпус танка зварюються з катаних броньових плит товщиною 75, 40, 30 і 20 мм. Броньовий захист однаково міцний (бронеплити з товщиною відмінною від 75 мм використовувалися тільки для горизонтального бронювання машини), протиснарядний. Броньові плити лобової частини машини встановлювалися під раціональними кутами нахилу. Башта серійних КВ випускалася в трьох варіантах: лита, зварна з прямокутною нішею і зварна із закругленою нішею. Товщина броні у зварних башт була 75 мм, у литих — 95 мм, оскільки лита броня була менш міцною. У 1941 році зварні башти та бортові бронеплити деяких танків були додатково посилені — на них на болтах закріпили 25-мм броньові екрани, причому між основною бронею і екраном залишався повітряний проміжок. У деяких джерелах помилково вказується, що танки випускалися з катаною бронею товщиною 100 мм і більше — насправді ця цифра відповідає сумі товщини основної броні танка і екранів.

Лобова частина башти з амбразурою для гармати, утворена перетинанням чотирьох сфер, відливалася окремо і була зварена з іншими бронедеталямі башти. Маска гармати являла собою циліндричний сегмент гнутої катаної бронеплити і мала три отвори — для гармати, спареного кулемета і прицілу. Башта встановлювалася на погон діаметром 1535 мм в броньованому даху бойового відділення і фіксувалася захватами, щоб уникнути звалювання при сильному крені або перекиданні танка. Погон башти розмічався у тисячних для стрільби з закритих позицій.

Механік-водій розташовувався по центру в передній частині бронекорпуса танка, ліворуч від нього знаходилося робоче місце стрільця-радиста. Три члени екіпажу розташовувалися у башті: ліворуч від гармати були робочі місця навідника і заряджаючого, а праворуч — командира танка. Посадка і вихід екіпажу здійснювались через два круглих люки: один у вежі над робочим місцем командира і один на даху корпусу над робочим місцем стрільця-радиста. Корпус також мав днищевий люк для аварійного покидання екіпажем танка і ряд люків, дверцята і технологічних отворів для навантаження боєкомплекту, доступу до горловини паливних баків, інших вузлів і агрегатів машини.

Озброєння

На танках перших випусків встановлювалася гармата Л-11 калібру 76,2 мм з боєкомплектом 111 пострілів (за іншими даними — 135). Цікаво, що початковий проект передбачав ще й спарену з нею 45-мм гармату 20К, хоча бронепробійність 76-мм танкової гармати Л-11 практично не поступалася протитанковій 20К. Але вже на прототипі, направленому на Карельський перешийок, 45-мм гармату зняли і встановили замість неї кулемет ДТ-29. Згодом гармату Л-11 замінили на 76-мм гармату Ф-32, а восени 1941 року — на гармату ЗІС-5 41,6 калібру з довшим стволом.

Гармата ЗІС-5 монтувалася на цапфах у вежі і була повністю врівноважена. Сама башта з гарматою ЗІС-5 також була врівноваженою: її центр мас розташовувався на геометричній осі обертання. Гармата ЗІС-5 мала вертикальні кути наведення від −5 ° до +25 °, при фіксованому положенні башти вона могла наводитись у невеликому секторі горизонтального, т. зв. «ювелірного» наведення. Постріл проводився за допомогою ручного механічного спуску.

На танку КВ-1 встановлювалися три 7,62-мм кулемети ДТ-29: спарений з гарматою, а також курсовий та кормовий у кульових установках. Боєкомплект до всіх ДТ становив 2772 патрона. Ці кулемети монтувалися таким чином, що при необхідності їх можна було зняти з монтувань і використовувати поза танком. Також для самооборони екіпаж мав кілька ручних гранат Ф-1 й, іноді, забезпечувався пістолетом для стрільби сигнальними ракетами. На кожному п’ятому КВ монтували зенітну турель для ДП, проте на практиці зенітні кулемети ставили рідко.

Двигун

КВ-1 оснащувався чотиритактним V-подібним 12-циліндровим дизельним двигуном У-2К потужністю 500 к. с. (382 кВт) при 1800 об / хв, згодом через загальне збільшення маси танка потужність двигуна довели до 600 к. с. (441 кВт). Пуск двигуна забезпечувався стартером СТ-700 потужністю 15 к. с. (11 кВт) або стисненим повітрям з двох резервуарів ємністю 5 л у бойовому відділенні машини. КВ-1 мав щільну компоновку, при якій основні паливні баки об’ємом 600—615 л розташовувалися і в бойовому, і в моторно-трансмісійному відділеннях. У другій половині 1941 року через брак дизелів У-2К, які вироблялися тоді тільки на заводі № 75 у Харкові (з осені того ж року почався процес евакуації заводу на Урал), танки КВ-1 випускалися з чотиритактними V-подібними 12 -циліндровими карбюраторними двигунами М-17Т потужністю 500 к. с. Навесні 1942 року було видано постанову про переобладнання всіх танків КВ-1 з двигунами М-17Т, які перебували в строю, знову на дизель-мотори У-2К заводу № 75.

Модифікації

КВ-1 У-0

Перший дослідний зразок, вересень 1939 року з малою баштою.

Озброєння – гармата Л-11 калібру 76,2 мм та спарена з нею гармата 45-мм. Добре видно 17 болтів кріплення в носовій частині корпуса, які відсутні в серійних машин.

Перед бойовим використанням у радянсько-фінській війні, 45-мм гармата та 12,7-мм кулемет були демонтовані.

У березні 1940 року на полігоні під Ленінградом випробувались три танки – КВ-1 прототип і перша серійна машина та КВ-2 (танк з великою баштой й гаубіцею 152,4 мм). Корпуси дослідних машин мали позначення У-0 та У-7. Башти переставлялись з корпуса на корпус залежно від виробничих потреб. Так, спочатку корпус У-0 мав башту з 76,2-мм гарматою, а потім отримав першу башту МТ-1 з 152,4-мм гаубіцею.

MicraModels: корпус взяти з набору Trumpeter 00311

КВ-1 У-1

MicraModels: корпус взяти з набору Trumpeter 00311

КВ-1 У-2

22 лютого 1940 року дослідний У-2 з встановленою на нього баштою з 76,2 мм гарматою (раніше стояла на У-0) був відправлений на Фінський фронт для подальших випробувань.

КВ-1 У-3

29 лютого 1940 року на Фінський фронт була відправлена машина У-3 з баштою МТ-1.

КВ-1 У-4

Машину У-4 з баштою МТ-1 не встигли завершити до закінчення військових дій.

Танки У-0, У-2 та У-3 були випробувані незадовго до закінчення радянсько-фінської війни.

У червні-серпні 1940 року на полігоні під Ленінградом були проведені випробування танків У-1, У-21 (з 152-мм гаубіцею) та У-7 (з 76-мм гарматою).

---

КВ-1 У-7

Дослідний зразок КВ-1 У-7 з малою баштою, квітень 1940 року. Корма звареної башти має округлу форму.

На бортах встановлені скрині для укладки раннього типу.

 

 

Видання ФИ,  ВМ №67 (КВ-1 ранних выпусков) наводять креслення радіусних башт з помилками – з планками по перимету перископів і вентилятора, а також з гужонами в даху – це не правильно. Див. фото.

---

 

---

КВ-1 проекту 1939 року ранніх серій ЛКЗ

Серійне виробництво танків КВ почалося в лютому 1940 року на ЛКЗ. Зовні схожі на дослідні машини з однією 76,2-мм гарматою Л-11 з довжиною 31 калібр та маскою типу свинне рило.

Башта дослідних машин з гнутим кормовим бронелистом була замінена на іншу, з клепано-зварної конструкції. На бортах башти відсутні болтові з’єднання.
Уже в вересні-жовтні 1940 року в серії були машини з граненими баштами. Коломієць вказує, що до березня 1941 року планок по периметру перископів не було – значить, їх, тим більше, не могло бути на машинах з Л-11.

• з гарматою Л-11 калібру 76,2мм й
• характерною маскою типу свинне рило,
• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі скругленою кормою,
• ранні машини мали амбразуру для стрільби з особистої зброї в лобовому листі відділення керування.
• спрощена установка кулемета в кормі башти

 

 

Крім наявности чи відсутности кулеметів у кульовій установці, в іншому конструкції КВ-1 проекту 1939 року ЛКЗ ідентичні. Будувались тільки на ЛКЗ.

 

---

КВ-1 проекту 1939 року пізніх серій ЛКЗ

• з гарматою Л-11 калібру 76,2мм й
• характерною маскою типу свиняче рило,
• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі скругленою кормою,
• пізні машини мали 7,62-мм кулемети ДТ в лобовому листі відділення керування й
• у кормі башти змонтовані в кульових установках.

Будувались тільки на ЛКЗ.

MicraModels: башта з гарматою Л-11 є в наборі Trumpeter 01561

---

КВ-1 проекту 1940 року ранніх серій ЛКЗ

Танк КВ-1 проекту 1940 року був запущений у виробництво в січні 1941 року на ЛКЗ. На відмуну від КВ-1 проекту 1939 року танк мав нову башту (деталь №57) від танку проету 1939 року з 76,2-мм гарматою Ф-32 з довжиною стволу 31,5 калібра (виготовлювалась на Артилерійському заводі №92, до кінця року вдалось виготовити лише 50 штук).

• гармата Ф-32, калібру 76,2 мм,
• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі скругленою кормою,
• ранні машини випускались без додаткових наварних броньових листів

Велись розробки з установлення в башті КВ-1 гармат більшого калібру 85-мм або 95-мм. Практичні результати були відсутні.

Установка 76-мм гармати Ф-27 теж не була доведена до кінця.

---

КВ-1 проекту 1940 року пізніх серій ЛКЗ

• гармата Ф-32, калібру 76,2 мм,
• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі скругленою кормою,
• пізні машини випускались з додатковими наварними 20-мм бронелистами на передніх нахилених листах корпуса й на передній стінці відділення керування
• та 50-мм бронелистами навколо баштового погону.

---

До червня 1940 року була спроектована й запущенна в серію (починаючи з машини У-18) нова гранена мала башта для 76-мм гармати (до того була кругла мала башта). Тоді ж відмовились і від надгусеничних полиць зі скринями авіаційного типу.

В червні-серпні 1940 року були проведені випробування танків У-1, У-21 (з 152-мм гаубіцею) та У-7 (з 76-мм гарматою).

До кінця 1940 року на Кіровському заводі було виготовлено 139 шт КВ-1 і 104 шт КВ-2.

З 1 січня 1941 року на ЛКЗ було запроваджене виготовлення КВ-1 проекту 1940 року, а з лютого такі ж танки почали збирати й на ЧТЗ. Останній танк на ЛКЗ був зібраний 18 жовтня 1941 року.

У вересні 1941 року на 37-ми КВ-1 проекту 1940 року було встановлено двигун М-17 (раніше використовувались у Т-35). Зовні ці танки відрізнялись 5-ма додатковими 160-літровими баками встановленими в надгусеничних полицях.

---

КВ-1 на ЧТЗ

31 грудня 1940 року й на ЧТЗ зібрали перший КВ-1.

З лютого 1941 року на ЧТЗ почали виготовляти КВ-1 проекту 1940 року. До 1 червня 1941 року на ЧТЗ зібрали лише 25 танків. Після евакуації ЛКЗ у Челябінськ, серійні танки почали випускатись з середини жовтня 1941 року. Це були машини проекту 1940 року зі значними доробками. Озброювались гарматами Ф-32, що випускались на ЛКЗ.

MicraModels: корпус з катками є в наборі Trumpeter 01561

Після цієї серії випускались танки з посиленою зварною баштою спрощеної конструкції з установленою в ній гарматою ЗиС-5 калібру 76,2 мм.

Деякі вузли виготовлялись на УЗТМ (Уральському заводі тяжкого машинобудування ім. Серго Орджонікідже) з липня-серпня 1941 року.

Дизельні двигуни виготовлював Завод №75 (Уральський турбінний завод).

На початку 1942 року евакуйований ЛКЗ, ЧТЗ, УЗТМ та Завод №200 були об’єднані в Челябінський Кіровський завод №185 (Танкоград).

---

КВ-1 проекту 1941 року, екранований

У комплект входили броневі листи товщиною від 20-25-мм до 30-35-мм, що прикручувались до металевих бонок, які приварювались безпосередньо до броні танку. Деякі танки мають екрани не лише на башті, а й на корпусі. Згідно наявних світлин, екранувались лише танки випуску липня 1941 року (до введення башти спрощеної конструкції). Такі танки мали неофіційний індекс КВ-1Е (обернене Є). Такі танки зустрічались лише на Північно-Західному та Ленінградському фронтах.

• гармата Ф-32 калібру 76,2 мм,
• опорні катки раннього типу

---

КВ-1 проекту 1941 року ранніх серій ЧТЗ

• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі зкругленою кормою,
• спрощена зварна башта зі скороченою кормовою нішею,
• ранні машини випускались з гарматою Ф-32 калібру 76,2 мм

КВ-1 проекту 1941 року пізніх серій ЧТЗ

• подвійні опорні катки раннього типу виготовлялись зі сталі й мали гумові втулки,
• підтримуючі ролики раннього типу оснащувались гумовими бандажами,
• ранній корпус зі зкругленою кормою,
• спрощена зварна башта зі скороченою кормовою нішею,
• пізні машини випускались з гарматою ЗиС-5 калібру 76,2 мм

КВ-1 проекту 1941 року з литою баштою ЧТЗ ранніх серій

• опорні катки пізнього типу без гумових втулок,
• підтримуючі ролики пізнього типу без гумових бандажів,
• гармата ЗиС-5 калібру 76,2 мм,
• ранні машини з раннім корпусом зі скругленою кормою

КВ-1 проекту 1941 року з литою баштою ЧТЗ пізніх серій

• опорні катки пізнього типу,
• підтримуючі ролики пізнього типу,
• гармата ЗиС-5 калібру 76,2 мм,
• пізні машини з пізнім корпусом з нескругленою кормою

 

КВ-1 проекту 1941 року з посиленою литою баштою ЧТЗ ранніх серій

• опорні катки пізнього типу,
• підтримуючі ролики пізнього типу,
• ранні машини з раннім корпусом зі скругленою кормою

КВ-1 проекту 1941 року з посиленою литою баштою ЧТЗ пізніх серій

• опорні катки пізнього типу,
• підтримуючі ролики пізнього типу,
• пізні машини з пізнім корпусом з нескругленою кормою

 

---

КВ-2

Танк КВ-2, озброєний 152-мм гаубицею М-10, встановленою в високій башті.

---

КВ Т-150

До кінця 1940 року виготовили один КВ (Т-150) з бронею 90 мм (з 76-мм гарматою Ф-32) і два КВ (Т-220). Всі вони в жовтні 1941 р. були оснащені стандартними баштами КВ-1 з гарматою Ф-32 й відбули на фронт.

---

КВ Т-220

До кінця 1940 року виготовили один КВ (Т-150) і два КВ (Т-220) з бронею 100 мм (один з 76-мм гарматою Ф-32, другий — з 85-мм гарматою Ф-30). Всі вони в жовтні 1941 р. були оснащені стандартними баштами КВ-1 з гарматою Ф-32 й відбули на фронт.

---

КВ-8

У вересні 1941 р. 4 танки КВ-1 спорядили вогнеметом. Він встановлювався в лобовій частині корпусу в невеликій прибудові замість курсового кулемету. В квітні 1942 р. на базі КВ був створений вогнеметний танк КВ-8. Корпус залишився без змін, в башті встановлювався вогнемет (АТО-41 або АТО-42). Замість 76-мм гармати довелось установити 45-мм гармату зразка 1934 року з маскувальним кожухом, що відтворював зовнішніми обрисами 76-мм гармату (76-мм гармата разом з вогнеметом у башті не вміщалась).

---

КВ-1С

В серпні 1942 року КВ-1 був знятий з виробництва й замінений на модернізований варіант — КВ-1С — танк полегшили, в тому числі й за рахунок потоншення броні (наприклад, борта й корму корпуса потоншили до 60 мм, лоб литої башти — до 82 мм). Була встановлена командирська башенка.

---

КВ-1К

У 1941—1942 рр. була розроблена ракетна модифікація танку — КВ-1К, оснащена системою КАРСТ-1 («коротка артилерійська ракетна система танкова»).

---

КВ-85

До серії КВ відносять також танк КВ-85 й самохідку КВ-14 (СУ-152), однак вони були створені на базі КВ-1С.

---

КВ-14 СУ-152

До серії КВ відносять також і самохідку КВ-14 (СУ-152), однак вона була створена на базі КВ-1С.

---

Трофейні КВ-1 в роки Другої Світової війни знаходились на службі Вермахта під означенями:

• Panzerkampfwagen KV-IA 753(r) — КВ-1,
• (Sturm)Panzerkampfwagen KV-II 754(r) — КВ-2,
• Panzerkampfwagen KV-IB 755(r) — КВ-1с.

 

Джерела

• 2004 р. — Военные машины 67 КВ-1: Машины ранних выпусков, (с) Сергеев П. Н., 2004 г.