Schwere SS-Panzerabteilung 101

Автор | 2025-01-25

101st Heavy SS Panzer Battalion101-й важкий танковий батальйон СС (нім. Schwere SS-Panzer-Abteilung 101) — елітне військове формування, танковий батальйон у складі 1-го танкового корпусу СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер». Після отримання танків типу Panzer VI Tiger II був перейменований на 501-й важкий танковий батальйон СС.

Головне управління СС видало наказ про створення важкого танкового батальйону 24 грудня 1942 року (наказ: Org.Tgb.Nr. 8990/42 geh.). Дві важкі танкові роти танково-гренадерської дивізії “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер” та танково-гренадерської дивізії СС “Дас Райх” мали бути об’єднані з батальйоном, щоб сформувати дві його танкові роти. Батальйон мав бути сформований на полігоні Берген-Фаллінгбостель.

Крім цих двох рот (KSt u. KAN 1176d від 15 серпня 1942 р.), мали бути сформовані наступні підрозділи:

  • 1 штаб батальйону важких танків (KSt u. KAN 1107 від 1 листопада 1941 р.)
  • 1 штабна рота важкого танкового батальйону (KSt u. KAN 1150d від 15 серпня 1942 р.)
  • 1 рота технічного обслуговування батальйону важких танків (KSt u. KAN 1187b від 25 квітня 1942 р.)

Батальйоном заміни мав стати 1-й танковий ерзацбатальйон СС у Веймарі-Бухенвальді. Командиром був призначений гауптштурмбаннфюрер СС Лаакманн.

24 березня 1943 року: Танковий корпус СС отримує наказ від Головного управління СС відправити двадцять танкових екіпажів до Падерборну (по п’ять додаткових “Тигрів” для кожної важкої танкової роти СС, три для штабу батальйону та два резервних екіпажі).

27 березня 1943 року: Танково-гренадерська дивізія СС “Дас Райх” та танково-гренадерська дивізія СС “Тотенкопф” відправляють по 6 танкових екіпажів до Падерборну. Командир танково-гренадерської дивізії СС “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер” відмовляється виконати цей наказ, оскільки вважає за краще залишитись зі своїми “Тиграми”. У відповідь на це Головне управління СС наказує СС-Панцер-Ерзац-Абтейлунг 1 надати решту екіпажів.

Квітень і травень 1943 року: СС-Панцеркорпус отримав п’ятнадцять танків “Тигр І”, призначених для цього батальйону. Танки були розподілені між трьома ротами. Початкові плани щодо використання цього нового батальйону під час операції “Цитадель” не здійснилися. Три дивізії зберегли свої важкі роти. Пізніше лише особовий склад роти “Тигр” танково-гренадерської дивізії СС “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер” увійшов до складу новоствореного батальйону, який був перейменований на 101-й важкий танковий батальйон СС.

Батальйон був створений за наказом Головного управління СС 19 липня 1943 року як корпусне формування I-го танкового корпусу СС. Необхідно було створити дві з трьох рот; третя рота була сформована з 13-го танкового полку СС (SS-Panzer-Regiment 1). Взвод технічного обслуговування цієї роти увійшов до складу роти технічного обслуговування батальйону.

19 липня 1943 року: Починається формування батальйону на полігоні Сенне (Південний табір).

5 серпня 1943 року: Новий командир батальйону, штурмбаннфюрер СС фон Вестернхаґен, все ще відсутній на навчанні та відновлюється після важкого поранення.

23 серпня 1943 року: батальйон відправлений в район Верони (Італія), де він залишався до середини жовтня.

15-25 серпня 1943 року: Двадцять сім нових “Тигрів”, в тому числі два командних танки.

27 серпня-30 вересня 1943 року: розташовуються в Реджо-Нель-Емілія.

6 жовтня 1943 року: Початок формування 3 роти – 3./schwere SS-Panzer-Abteilung 101.

12 жовтня 1943 року: Приєднання до танково-гренадерської дивізії СС “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер” та навчання в районі Понтекуроне (на південний захід від Вогери) за допомогою особового складу танкового полку СС 1.

27 жовтня 1943 року: До міста Бурґ (Маґдебурґ) вислано загін, щоб забрати десять “Тигрів”.

28 жовтня 1943 року: 1-а та 2-а роти (гауптштурмбаннфюрер СС Клінг та унтерштурмбаннфюрер СС Вендорф, відповідно) перепідпорядковуються 1-й танковій дивізії СС “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер”, де вони об’єднуються та перейменовуються на 13-й танковий полк СС 1-го батальйону СС. Командиром призначається гауптштурмфюрер СС Клінг.

2 листопада 1943 року: Десять нових “Тигрів”, які вже їхали залізницею на Східний фронт, зупиняють у Лемберзі (Львів) і перенаправляють до Падерборна.

5-11 листопада 1943 року: Переміщення 13-й бронетанкового полку СС на Східний фронт, де його приділено до 4-ої танкової армії (27 “Тигрів”).

3-8 листопада 1943 року: Решта елементів – штаб батальйону, штабна рота батальйону (гауптштурмбаннфюрер СС Мобіус), 3-я рота 101 важкої танкової дивізії СС і рота технічного обслуговування батальйону (за винятком її 1-го взводу) – перевозяться на полігон Сенне (Північний) поблизу Аугустдорфа. На озброєнні батальйону з’явилося кілька італійських колісних машин.

9 листопада 1943: Оберштурмбаннфюрер СС Ляйнер призначений командиром батальйону до прибуття штурмбаннфюрера СС фон Вестернхагена. Гауптштурмфюрер СС Швеймерт отримує командування 3-ою ротою 101 важкої танкової дивізії СС.

8 листопада-27 грудня 1943 року: Індивідуальна підготовка та підготовка на рівні екіпажу. SS-PanzerGrenadier-Ausbildungs-Ersatz-Bataillon 1 надає батальйону 120 солдатів. Десять заблукалих “Тигрів” нарешті прибувають.

27 грудня 1943 року: Початок навчання на рівні взводів і рот. Через брак спеціальної техніки повна бойова готовність не може бути встановлена.

1 січня 1944 року: Чисельність батальйону сягає лише вісімнадцяти офіцерів / вісімдесяти трьох унтер-офіцерів / 365 рядових (повна чисельність – двадцять сім офіцерів / 153 унтер-офіцери / 419 рядових). Бойові танки: 9.

3 січня 1944 року: До Бурга відправляється загін, щоб забрати ще десять “Тигрів” (з яких два – командні танки).

9 січня 1944 року: Загін прибуває до Монса (Бельгія). Через пошкодження залізничного вагону один “Тигр” доводиться залишити біля бельгійського кордону, і він прибуває через кілька днів.

9-12 січня 1944 року: Переїзд на тренувальний полігон Мезьєр поблизу Монса.

13 січня 1944 року: Навчання продовжуються. 3-я рота 101 важкої танкової дивізії СС тепер має вісімнадцять танків (чотири взводи по чотири танки в кожному).

12 лютого 1944 року: Польові навчання 3-ї роти 101 важкої танкової дивізії СС, на яких присутній обергрупенфюрер СС Дітріх (SS-Obergruppenfiihrer Dietrich).

13 лютого 1944: Прибуття штурмбаннфюрера СС фон Вестернхагена (SS-Sturmbannfiihrer von Westernhagen).

(***)

Повернувшись із Європи до СРСР, дивізія разом із батальйоном брала участь у боях у нижній течії Дніпра до березня 1944 року.

Навесні 1944 року 101-й батальйон важких танків СС у повному складі був зосереджений на території Франції. Батальйон був оснащений танками “Тигр I” з новою командирською башточкою, цимеритом і роликами з внутрішньою амортизацією. Танки несли стандартний триколірний камуфляж і емблему 1-го танкового корпусу СС на лобовій плиті. Ця емблема була дуже схожа на емблему дивізії “Лейбштандарт СС Адольф Гітлер” і символізувала спадкоємність між цими з’єднаннями. Вона являла собою два схрещені ключі на щиті, тоді як емблема 1-ї танкової дивізії СС – один ключ на щиті. “Тигри” 1-ї і 3-ї рот несли емблеми на лівій, а 2-ї – на правій стороні лобової плити корпусу танка.

З 1 червня 1944 року батальйон знаходився недалеко від Бове, на північному заході від Парижа. З його 45 «Тигрів», 37 були у робочому стані і ще 8 були в ремонті. З висадкою союзників 6 червня батальйон був відправлений до Нормандії, куди він прибув 12-13 червня 1944 р..

У своєму першому бою 13 червня рота 2 під командуванням Міхаеля Віттманна завдала серйозних втрат британцям у Вільє-Бокаж, що призвело до завершення операції “Окунь”.

До 5 липня 1944 р. батальйон втратив 15 із 45 своїх «Тигрів», в тому числі в битві при Віллер-Бокаж.

Після поранення командира батальйону Гайнца фон Вестернхагена в липні, Віттманн прийняв командування батальйоном, а разом з ним і “Тигр 007” командира батальйону. Саме в цій машині Віттманн загинув 8 серпня 1944 року. Всі ці машини були пофарбовані в літній камуфляж, а на башту і верхню частину корпусу нанесена протимінна паста “Циммеріт”.

До 7 серпня 1944 р. 101-й батальйон покинув Нормандію з 25 Тиграми (частина з яких була новими важкими танками “Королівський Тигр”), з яких 21 був у робочому стані.

8 серпня 1944 року три з семи їхніх Тигрів, що зробили контратаку поблизу Сент-Еньян-де-Краменій, були зруйновані британськими «Шерман Файрфлай», і ще два були знищені 27-им канадським танковим полком (27th Canadian Armoured Regiment), вбивши танкіста-аса Міхаеля Віттманна. Батальйон втратив практично всі свої Тигри в Фалезькому котлі і подальшому відступі німців з Франції.

9 вересня 1944 р. залишку підрозділу було наказано відпочивати і переобладнуватися новими танками «Королівський Тигр». З цією зміною він був перейменований на 501-й важкий танковий батальйон СС. До 15 березня 1945 р.  в батальйоні залишилося 32 танки, з яких вісім були в робочому стані.

Командири батальйону

  • Штурмбаннфюрер СС Гайнц фон Вестернгаген (19 липня — 8 листопада 1943)
  • Оберштурмбаннфюрер СС Карл Лайнер (9 листопада 1943 — 13 лютого 1944)
  • Оберштурмбаннфюрер СС Гайнц фон Вестернгаген (13 лютого 1944 — 19 березня 1945)
  • Штурмбаннфюрер СС Генріх Клінг (20 березня — 8 травня 1945)

Що стосується символу батальйону, то в 1-й і 3-й ротах він був намальований на боці водія (в 1-й роті додатково ромб з літерою S на боці навідника і на задній частині фюзеляжу). У 2-й роті символ був намальований на боці навідника-радиста. На всіх танках символ також був намальований на задній лівій стороні. Танк 204 і танки 2-го взводу 2-ї роти не мали вирізаного “Циммеріта” на місці символу.

Тільки 1 взвод у 2-й роті мав білі номери (+205).

Коли формування тільки створювалося, Міхаель Віттманн отримав Tiger 205, командну машину другого взводу. Під час Нормандської кампанії ця машина зламалася, і Віттманну довелося командувати кількома іншими машинами, в тому числі 222, яка брала участь у боях під Вільє-Бокажем, і 231, в якій він був знятий на відео незабаром після отримання мечів до свого Лицарського хреста.

 

Залишити відповідь