При відновленні апарату Флайєр-III після серйозного пошкодження 14 липня 1905 р. Райти зробили суттєві зміни в конструкції. Вони подвоїли розмір елеватора й руля та перенесли їх вдвічі далі від крил. Брати додали дві тверді вертикальні лопасти («блінкерси») між елеваторами та надали крилам незначний додатній кут. Вони від’єднали руль відновленого Флайєра-III від курування перехилом крила й, як у всіх майбутніх літаках, використали окрему ручку керування. Під час випробувань Флайєра-III, що відновились у вересні, результат був отриманий майже негайно. Різкі злети, спуски й повороти, що заважали пілотуванню Флайєрів-I та -II, припинились. Незначні аварії, що переслідували братів Райт, також завершились. Польоти на перепроектованому Флайєрі-III почалися з тривалих, більше 20 хвилин. Таким чином Флайєр-III став справді надійним літаком, який міг летіти тривалий час і повернути пілота до відправної точки без ушкоджень.
5 жовтня 1905 р. Вілбер пролетіл 38,9 км за 39 хвилин 23 секунди.