КВ-5 (або Об’єкт 225, іноді також помилково званий КВ-6) — проект радянського трибаштового надважкого танка прориву періоду Великої Вітчизняної війни.
Для економії маси корпус КВ-5 спробували зробити максимально низьким — висотою 920 мм. Це призвело до того, що стрілець-радист та механік-водій отримали виступаючі вгору башточки. У ромбовидній башті на погоні 1840 мм і під нею знаходилося достатньо просторе бойове відділення танка, в якому перебували командир, навідник і двоє заряджаючих. Башту зробили високою, для розміщення екіпажу і 107-мм гармати з бронебійними й осколково-фугасними пострілами, а також для того щоб по ширині танк уміщався на залізничній платформі, оскільки це було однією з обов’язкових умов технічного завдання. Оскільки дизель М-40 для КВ-5 зроблений не був, у липні 1941 року танк був перепроектований під паралельну установку двох дизелів В-2СН. Через неможливість виготовлення штампованої башти з товстими стінками в розробку була прийнята зварна. До серпня проект КВ-5 був завершений, але через важку обстановку під Ленінградом виготовлення дослідного зразка було скасовано, а всі сили конструкторів кинуті на вдосконалення конструкції танка КВ-1.
Корпус КВ-5, на відміну від інших KB, не мав гнутих деталей (за винятком кормового нижнього листа). Бронелисти з’єднувалися один з одним гужонами та електрозварюванням. Товщина бортів та корми корпусу досягала 150 міліметрів, даху і днища — 40 міліметрів.