СМК

СМК (від Сергій Миронович Кіров) — експериментальний радянський важкий танк кінця 1930-х років. Серійно не випускався.

До початку 1938 р. конструктори КБ Харківського паровозобудівного заводу (ХПЗ) зуміли провести ескізне опрацювання шести варіантів нового танка, які розрізнялися лише розміщенням озброєння. 10 і 11 жовтня — комісія розглянула креслення та дерев’яні макети в натyральну величину танків СМК (замість підвіски по типу Т-35 зі спіральними пружинами на СМК використовувалися торсіонні вали) і Т-100. Перший пробний виїзд по двору заводу СМК зробив 30 квітня 1939 року. Після заводської обкатки машини були передані на полігонні випробування, що почалися в ніч з 31 липня на 1 серпня. 20 вересня СМК брали участь в урядовому показі серійних та дослідних танків, що проходив на полігоні в Кубинці під Москвою. До кінця листопада 1939 р. пробіг СМК склав 1700 км. З початком радянсько-фінської війни танк був знятий з полігонних випробувань та направлений на фронт для перевірки в бойовій обстановці. Його перший бій відбувся 17 грудня 1939 р. в районі фінського укріпрайону Хоттінен. На третій день боїв, прорвавшись в глибину фінських укріплень та рухаючись на чолі танкової колони, СМК наїхав на купу ящиків, під якими знаходився замаскований фугас. Вибухом пошкодило лінивець та гусеницю, і танк встав. Т-100 став поруч, прикривши підбитий СМК. Екіпаж був евакуйований, але сам танк простояв за лінією фронту до кінця лютого 1940 р. 20 грудня 1939 р. для порятунку секретної бойової машини були виділені рота 167-й мсб і 37-а саперна рота, посилені двома гарматами та сімома танками Т-28. На початку березня 1940 р. СМК за допомогою шести танків Т-28 відбуксирували на станцію Перк-Ярви і в розібраному вигляді відправили на Кіровський завод.

Спочатку танк повинен був мати 3 башти з гарматно-кулеметним озброєнням, розташовані не по поздовжній осі корпусу, а зі зміщенням: передня — вліво, а задня — вправо. Передня башта могла повертатися на 270 °, а задня — на 290 °, що звужувало «мертву зону» вогню до 440 м² — найменшу з усіх розглянутих варіантів. Усі башти оснащувалися перископами для спостереження. В грудні 1938 року відмовилися від задньої малої башти, й за рахунок вивільненої маси збільшили товщину броні. Відмінною особливістю танка стало двох’ярусне розміщення гарматного озброєння у двох баштах.

Дослідний зразок танка, що проходив заводські випробування на початку літа 1939 року мав на великій башті кормовий крупнокаліберний кулемет ДК, який потім був замінений на ДТ. 75-мм броньовий захист міг витримати вогонь 37-47-мм протитанкових гармат на будь-якій дистанції, а озброєння забезпечувало масований та високоманевренний круговий вогонь.