І-185 (И-185) — дослідний радянський одномоторний поршневий винищувач-моноплан 40-х років, створений в ОКБ Полікарпова. За сукупністю характеристик у дослідних зразках перевищував усі серійні радянські (так само як і дослідні зразки цих серійних) та іноземні поршневі винищувачі тих років.
Стрілецьке озброєння перших варіантів І-185 складалось з двох синхронних кулеметів БС калібру 12,7 мм і двох синхронних ШКАС калібру 7,62 мм, а останніх — з трьох синхронних гармат ШВАК калібру 20 мм.
18 листопада еталон І-185 надійшов на держвипробування в НДІ ВПС. Їх проводив відомий пілот-випробувач П. М. Стефановський. У польотах приймав участь і шеф-пілот ОКБ Яковлева П. Я. Федрови.
Основні модифікації
- І-185 М-90 — перший варіант з дворядним 18-циліндровим двигуном М-90 (1750 л. с.) повітряного охолодження.
- І-185 М-81 — модель, побудована в очікуванні серійних двигунів М-90 та М-71. Перший виліт 11 січня 1941 р. на Центральному аеродромі в Москві, льотчик Є. Г. Уляхін. Січень-лютий 1941 року.
- І-185 М-82А — прототип з серійним двигуном М-82 (1700 л. с.). Мав подовжений фюзеляж, який був використаний згодом на “еталоні”. В ескізному проекті передбачалась установка п’яти точок озброєння. Через відсутність необхідних синхронізаторів були встановлені три синхронні гармати ШВАК. Перший політ 21 липня 1941 р. Спільні випробування з 13 квітня до 5 липня 1942 року.
- І-185 М-71 (еталон) — другий варіант з двигуном М-71 (2000 л. с.), що був «здвоєним» М-62. Цей двигун був більш важким, що призвело до змін у конструкції. Перший виліт здійснив 10 червня 1942 року на аеродромі Толмачево в м. Новосибірську. Заводські випробування завершились 12 жовтня 1942 року.
- ДВТ-185 (ДИТ-185) (двомісний винищувач тренувальний) — проект І-185 М-90 з двомісною кабіною та полегшеним озброєнням.