Ілля Муромець (рос. Илья Муромец) (С-22 «Ілля Муромець») — загальна назва декількох серій чотиримоторних біпланів, що випускалися в Російській імперії на Російсько-Балтійському вагонному заводі протягом 1913–1918 рр.
Прототип за № 107 був готовий в грудні 1913 р. і 10 числа здійснив перший політ. На цьому апараті між коробкою крил і оперенням було середнє крило з кабанами (брусами) для кріплення розчалок, а під фюзеляжем було зроблено додаткове середнє шасі. Середнє крило себе не виправдало і його незабаром зняли.
У квітні 1914 р. поза майбутнім контрактом ГВТУ-РБВЗ був побудований другий екземпляр за № 128 на якому були потужніші двигуни типу «Аргус» — 2 по 125 к. с. і 2 по 140 к. с. Корабель отримав почесне найменування «Київський» на честь знаменного червневого перельоту Санкт-Петербург-Київ-Ново-Сокільники-Санкт-Петербург.
У липні 1914 р. був затверджений штат № 7 Команди для аероплана типу «Ілля Муромець», що складалася з 4 офіцерів, 1 військового чиновника і 40 нижніх чинів. На апарат передбачалося потужне озброєння: 37 мм гармату Гочкіса (Hotchkiss), 2 кулемети «Максим» (Maxim), 2 рушниці-кулемета «Мадсен» (Madsen) і 2 пістолети «Маузер». У серпні на ньому була випробувана 37 мм гармата Гочкіса, яка була встановлена на кулеметно-гарматному майданчику. В січні 1915 р. пробували іншу, на п’ятому кораблі, 3-х дюймову гармату системи полковника Ґельвіґа.
Тип Б
З липня по вересень 1914 р. було виготовлено 5 апаратів типу Б № 135-138 і 143, що отримали відповідно найменування кораблів з I по V. Після численних доопрацювань і установки озброєння дві машини в серпні були готові до відправки на фронт. Вранці 31 серпня «Ілля Муромець I» Е. В. Руднєва вилетів в Білосток на Північно-Західний фронт. 24 вересня на фронт відправився «Ілля Муромець II» поручика А. В. Панкратьєва.
На початку грудня 1914 р. був виданий наказ згідно з яким вся авіація ділилася на важку і легку. Було сформовано Управління Ескадри Повітряних Кораблів (УЕПК). Аеродром УЕПК знаходився біля села Стара Яблонна (під Варшавою), куди в грудні 1914 р прибули III-й, V-й, VI-й і VII-й кораблі. Два останніх «Муромця» були нового типу В («полегшеного»), з гострим носом (перший навчальний з двома двигунами «Сальмсон», другий — бойовий). Ще у вересні 1914 р. при формуванні трьох додаткових загонів (V-го поручика Г. В. Алехновича, VI-го штабс-капітана Б. Н. Фірсова і VII-го штабс-капітана Г. Г. Горшкова). Для загону «Київський» (VII-го за порядком) призначався «Київський» № 128, що знаходився в Гатчинській школі. Але школа просила залишити корабель для підготовки льотчиків. Тоді Горшкову виділили новий аероплан за № 150 типу І, який отримав назву «Київський» за найменуванням загону. Мотори «Аргус» були зняті з гатчинця і поставлені на новий корабель, який в грудні відбув залізницею на фронт разом з УЕПК.
Гідроплан
Машина привернула увагу Морського відомства, з яким був підписаний контракт. Замість 100-сильних середніх «Аргусів» були встановлені «Сальмсони» в 200 к. с. Сухопутне шасі було замінене на гідро: два поплавці кріпилися поодинці під середніми моторами до спеціальних стійок шасі на гумових шнурах-амортизаторах, третій же був хвостовим. 14 травня1914 р. в Лібаві відбувся перший пробний 12-хвилинний політ. Пілотував гідропланІ. І. Сікорський разом з лейтенантом Г. І. Лавровим (командиром корабля). Невдовзі після початку війни цей «Муромець» був втрачений в бухті Карал на острові Езель21 липня1914 р. за наступних обставин. Зважаючи на наближення «міноносців ворога», літак спробував вирулити з бухти, але через несправності моторів не зміг цього зробити. Довелося вилити з баків бензин і підпалити гідроплан. Згодом з’ясувалося, що побачені кораблі не були німецькими.
Тип В
14 лютого 1915 р. в свій перший бойовий політ піднявся повітряний корабель «Ілля Муромець» — апарат «Київський» типу В № 150.
У березні був готовий новий корабель типу В № 151 штабс-капітана С. М. Бродовича. III-тьму кораблю поставили «Аргуси» з машини Руднєва, яка була вже списана через зношеність.
Тип Г-1
До кінця січня 1916 року в Зегевольд з Петербургу прибули 4 бойових «Муромця». Серед них був корабель нового типу — «Ілля Муромець» Г-1. Його називали ще «ширококрилим», оскільки він відрізнявся від апаратів серії В більшою хордою верхнього і нижнього крил. Незавершені кораблі типу В добудовували вже як Г. Піддано переоснащенню навіть готові до відправки «вузькокрилі», що стояли на Комендантському аеродромі, які після такої переробки ставали по суті типом Г-1.
Атака 19 березня 1916 р.на «Муромець» Панкратьєва
Під час бомбометання по Монастириську корабель був атакований двома «Фоккерами». Екіпаж «Муромця» негайно відкрив по них вогонь зі всіх видів зброї. Розривною кулею з ворожого аероплана був смертельно поранений в ногу старший унтер-офіцер Ушаков, одна куля потрапила в руку поручика Федорова. Але був збитий чергами і один «Фоккер». Убитим пілотом, як з’ясувалося пізніше, виявився капітан фон Маккензен, син командувача 9-ою німецькою армією, майбутнього маршала. За іншими даними збитим аеропланом був «Бранденбург» з Flik.14 (пілот лейтенант Марек важко поранений, а спостерігач капітан фон Маккензен убитий).
За весь 1916 рік Російсько-Балтійський завод послав на фронт 39 літаків «Ілля Муромець». З них: 3 типу В, 32 — Г, 2 — Д і 2 — Е.
Тип Е
З жовтня 1916 р. до травня 1917 р. на новій базі ЕПК у Вінниці йшло активне переозброєння і переоснащення кораблів. На кораблі типу Е № 265 був розміщений кулемет у хвості. Замість трьохрульового оперення за типом Г-1 в жовтні було зроблено біпланове з двома рулями напряму. На жаль, фотографії або креслення цього біпланового оперення не збереглося. На одному або двох з кораблів серії Г також була зроблена хвостове кулеметне гніздо. Для цього прибрали середнє кермо напряму, зробивши в останній секції фюзеляжу гніздо для кулеметника, а 2 маленьких замінили на 2 керма більшої площі, які рознесли по обох кінцях стабілізатора.
Тип Г-4
Отримавши з ЕПК вищезазначені доповнення і зміни, Правління РБВЗ на початку 1917 р. запропонувало укласти новий контракт на споруду 25 машин за типом Г-4 і 15 за типом Е-2. Г-4 пропонувалося оснастити двома «Рено» по 225 к. с. і 2 «РБ3.6» по 150 к. с., а Е-2 4 «Рено» по 225 к. с. Але дані типи так і не були пущені в серійне виробництво.
На вимогу Ескадри до Вінниці в лютому-травні було прислано 10 комплектів нового керма напряму за типом Г-3, підмоторних ферм для «Рено» — 20 штук, для «Аргус» — 8 і для «РБ3.6» — 12 штук (тобто на оснащення 10 кораблів, які були поставлені до січня 1917 р. на базу).
6 квітня 1917 р. капітан Башко здійснив переліт Станьково-Вінниця, покривши відстань 650 верст за 6,5 годин. На базі «Муромець» був модернізований: був повністю засклений ніс, замість «Аргусів» поставлені 4 новеньких англійських мотора «Бердмор» по 160 к. с. Це були найкращі мотори, серед тих, що застосовувались на цих кораблях.
Тип Г-3
До липня 1917 р. в Петербурзі на Комендантському аеродромі був випробуваний новий тип корабля. Закладена серія з десяти кораблів типу Г-1 була перероблена за типом Г-3 (№ 236-245). Дослідний «Муромець» № 243 мав такі зміни в головних частинах:
- стабілізатори збільшені на 4 м;
- поставлені вертикальні кілі;
- поставлене бічне кермо напряму;
- поміщений кулеметник в хвіст;
- встановлені бензобаки на верхній площині;
- посилені моторні стійки, шасі, розтяжка;
- озброєння: 4 кулеметні установки;
- моторів 2 х «Рено» 225 к. с., 2 х «РБ3.6» 150 к. с.
| Ілля Муромець | ІМ-Б | ІМ-В | ІМ-Г-1 | ІМ-Д-1 | ІМ-Е-1 |
| Період виробництва | 1913–1914 рр. | 1914–1915 рр. | 1915–1917 рр. | 1915–1917 рр. | з 1916 р. |
| Довжина, м | 19 | 17,5 | 17,1 | 15,5 | 18,2 |
| Розмах крил, верхніх, м | 30,9 | 29,8 | 30,9 | 24,9 | 31,1 |
| Розмах крил, нижніх, м | 21,0 | ||||
| Площа крил, м² | 150 | 125 | 148 | 132 | 200 |
| Маса порожнього, кг | 3100 | 3500 | 3800 | 3150 | 4800 |
| Маса завантаженого, кг | 4600 | 5000 | 5400 | 4400 | 7000 |
| Тривалість польоту, годин | 5 | 4,5 | 4 | 4 | 4,4 |
| Стеля, м | 3000 | 3500 | 3000 | ? | 2000 |
| Швидкопідйомність | 2000/30′ | 2000/20′ | 2000/18′ | ? | 2000/25′ |
| Максимальна швидкість, км/год | 105 | 120 | 135 | 120 | 130 |
| Двигуни | 4 шт. «Argus» 140 к. с. (рядний) |
4 шт. «Руссобалт» 150 к. с. (рядний) |
4 шт. «Sunbeam» 160 к. с. (рядний) |
4 шт. «Sunbeam» 150 к. с. (рядний) |
4 шт. «Renault» 220 к. с. (рядний) |
| Скільки виготовлено | 7 | 30 | ? | 3 | ? |
| Екіпаж, чол. | 5 | 5-6 | 5-7 | 5-7 | 6-8 |
| Озброєння | 2 кулемети 350 кг бомб |
4 кулемети 417 кг бомб |
6 кулеметів 500 кг бомб |
4 кулемети 400 кг бомб |
5-8 кулеметів 300−500 кг бомб |
Наприкінці липня 1917 р. на випробовуваному № 243 встановили мінний апарат і призначено було провести скидання макета, а потім і мін.
Восени 1917 р. нові кораблі № 236, 237, 238 і 243 відправили до Вінниці, але вони вже не встигли взяти участі в боях.
У 1-му бойовому загоні в квітні 1917 р. залишався лише старий корабель XV-й типу Г-1 з «Санбімами» капітана Г. В. Клембовського.
На початку квітня 1917 р. на аеродром у с. Микулинці прибув 2-й бойовий загін у складі корабля I-го № 178 під командуванням старшого лейтенанта Г. І. Лаврова, з переобладнаною у Вінниці машиною.
З серпня 1917 р. 2-й і 3-й бойові загони ЕПК стали здійснювати групові польоти (3-4 кораблі).
У квітні 1917 р. екіпажі 4-го бойового загіну під командуванням капітана Р. Л. Ніжевського у складі якого знаходилися кораблі: V-й № 266 тип Е — штабс-капітана Г. В. Алехновича, IX-й № 265 тип Е — Начальника загону, IV-й — поручика Я. Н. Шарова і III-й — капітана Е. І. Жигайлова отримали завдання вилетіти на Румунський фронт. 8 квітня до місця призначення (с. Болгарійка під Болґрадом) добралися лише IV-й і IX-й кораблі. У травні 1917 р. з Кишинева в 4-й загін прибув другий «Муромець» типу Е — «V-й корабель» № 266 штабс-капітана Алехновіча.
У серпні 1917 р. 4-й загін був перейменований в 1-ий.
За 1917 рік Ескадра отримала лише 4 кораблі, та і то наприкінці року, їх не встигли навіть скласти. Це були «Муромці» нового типу Г-3 (№ 236-238 і 243).
У жовтні 1917 р. почався поступовий розпад Ескадри.
На початку 1918 р. в 3-му бойовому загоні Ескадри в Станьково знаходилися 4 кораблі: «Київський» (№ 182 з «Бердморами»), XI-й, XIII-й і XV-й.