Отто Каріус (нім. Otto Carius, нар. 27 травня 1922, Цвайбрюккен — пом. 24 січня 2015, Гершвайлер-Петтерсгайм) — німецький танкіст-ас Другої світової війни. На його рахунку понад 150 танків противника. Це один з найвищих показників у Другій світовій війні.
Почав кар’єру танкіста на легкому чеському танку LT vz.38 «Шкода» (Pz.38) в якості заряджальника, брав участь у наступі на Вільнюс, форсуванні річок Німан, Двіна і Березина, в боях за Вітебськ і Смоленськ.
Влітку 1941 року в боях на території Білорусі його танк був підбитий, а сам Каріус отримав осколкове поранення, внаслідок якого позбувся частини зубів.
1942 року брав участь в оборонних боях під Гжатськом, Сичівкою і Вязьмою, удостоєний Залізного хреста 2-го класу.
З 1943 року на Ленінградському фронті у складі 502-го важкого танкового батальйону, відзначився в оборонних боях у Ладозького озера, під Гатчиною і Невелем, був поранений осколком, нагороджений Залізним хрестом 1-го класу.
Після поразки під Ленінградом взимку 1944 року, рота важких танків Каріус кілька місяців тримала оборону на Нарві, а також брала участь в операціях по ліквідації радянських плацдармів для наступу в Естонії.
Після нищівної поразки групи армій «Центр» у Білорусі влітку 1944 року, 502-й батальйон важких танків у спішному порядку був перекинутий на територію Латвії та взяв участь в оборонних боях. Після важкого поранення 24 липня 1944 був евакуйований до Німеччини.
На завершальному етапі війни 1945 року взяв участь в бойових діях на території Західної Німеччини на САУ Ягдтигр.