Лавочкин Ла-5

Ла-5 (ЛаГГ-5) — радянський одномоторний літак-винищувач періоду Другої світової війни. Розроблений ОКБ-21 під керуванням Семена Олексійовича Лавочкіна. Був одним з наймасовіших радянських винищувачів воєнного періоду. Всього було побудовано майже 10 тисяч літаків.

На початку 1942 року, в критичних умовах, заступник Лавочкіна С. М. Алєксєєв зумів у неймовірному темпі, без розрахунків і креслень, на основі ЛаГГ-3 зробити дослідний екземпляр нового літака з двигуном повітряного охолодження АШ-82. І 21 березня 1942 року, льотчик-випробувач Василь Міщенко підняв у повітря дослідний зразок ЛаГГ-3 №372100. Він був розбитий у аварії, що сталася 12 липня 1943 року.

22—23 квітня льотчики-випробувальники А. П. Якімов та А. Г. Кубишкін продовжили випробування. Всього було проведено 26 випробувальних польотів. За випадкових обставин радіатор АШ-82 був замінений на радіатор двигуна М-107.

 

6 травня 1942 року було проведене випробування на штопор.

Під час підготування до серійного виробництва літаки з зірковидим двигуном позначались спершу як ЛаГГ-3 М-82 (в документах літак іноді позначався також Л-82. Ще раніше, в наказі НКАП від 25 квітня 1941 року, під позначенням Л-5 фігурував ЛаГГ-3 № 3121121 з двомя нагнічувачами Трескіна. Видно, індекс “Л” не що інше, як заводське позначення літаків, створених у Горькому під керівництвом Лавочкіна.), а потім ЛаГ-5. Про це свідчать “синьки” технічних описів винищувача заводу № 21. Остання, підписана в друк осінню 1942 року, видно, була пов’язана з можливим “дуетом” Лавочкін – Горбунов.

 

 

Ла-5, а до вересня 1942 року — ЛаГГ-5, є модифікацією серійного винищувача ЛаГГ-3 під зіркоподібний двигун повітряного охолодження АШ-82. Модернізація не значно вплинула на розміри (8,67 м проти 8,81 м) і конструкцію літака (хоча в подальшому фюзеляж був перероблений). Посилене було і озброєння — замість однієї гармати, як на ЛаГГ-3, на новому варіанті, були встановлені дві 20-мм гармати ШВАК, що розміщувались у передній частині фюзеляжу над двигуном. Як і ЛаГГ-3, ЛаГГ-5 виконувався з дерев’яним каркасом з матер’яною обшивкою і дерев’яними лонжеронами крила. 20 травня 1942 р. було ухвалене рішення про початок серійного виробництва ЛаГГ-3 з двигуном М-82 під позначенням ЛаГГ-5 на заводі № 21 в Горькому. Перші серійні літаки стали сходити з конвеєра в липні 1942 року. Перші дев’ять ЛаГГ-5 (ЛаГ-5), замовник отримав у вересні, а всього завод побудував 21 винищувач під цим позначенням. 8 вересня 1942 року наказом Наркомату авіаційної промисловості № 683 винищувач ЛаГГ-5 був перейменований на Ла-5.

З серпня 1942 року всі нові машини почали комплектувати радіоприймачами, а кожен третій – радіостанціями РСИ-4. З’явились первші машини з радіонапівкомпасами РПК-10. Протягом 1942 року було випущено 1129 винищувачів ЛаГГ-5/Ла-5.

Модифікації

Ла-5Ф

На початку 1943 року на Ла-5 стали ставити форсований двигун Швєцова АШ-82Ф – перші літаки з’явились в грудні 1942 року. Незабаром на цьому винищувачі ліхтар кабіни льотчика стали виконувати з поліпшеним оглядом як передньої, так і задньої півсфери. Для захисту льотчика ліхтар обладнувався переднім і заднім бронесклом. Винищувач Ла-5Ф випускався до весни 1944 року і був наймасовішим в 1943 році в порівнянні з іншими варіантами Ла-5.

Ла-5ФН

Наприкінці 1942 року моторобудівники створили модифікацію двигуна М-82 з безпосереднім уприскуванням палива в циліндри, який отримав позначення М-82НВ. А незабаром був створений відомий згодом двигун М-82ФН (мав спочатку позначення М-82ФНВ) також з безпосереднім уприскуванням палива в циліндри – у частини літак почав надходити у березні 1943 року. Під цей двигун був розроблений новий варіант літака Ла-5, в якому конструктори реалізували майже всі рекомендації ЦАГІ щодо поліпшення його аеродинаміки, знизили вагу завдяки заміні дерев’яних лонжеронів крила металевими, а також за рахунок інших змін в конструкції літака, вдосконалили систему вихлопу та ін. Озброєння Ла-5ФН аналогічне озброєнню Ла-5Ф — дві гармати ШВАК з боєзапасом по 200 снарядів на гармату. Перезарядка гармат здійснювалася за допомогою пневматики або механічно.

Ла-5УТИ

Двомісний навчально-тренувальний винищувач Ла-5УТИ був розроблений влітку 1943 року на основі конструкції літака Ла-5Ф. Кабіна другого пілота (льотчика-інструктора) обладнана на місці радіовідсіку літака-прототипа. Ла-5УТИ мав подвійне управління, управління з першої кабіни автоматично відключалося в разі, якщо пілотувати літак з другої кабіни починав інструктор. Довжина фюзеляжу Ла-5УТИ в порівнянні з довжиною фюзеляжу Ла-5Ф не змінилася, двомісна машина оснащувалася двигуном АШ-82. Доведення Ла-5УТИ дещо затягнулася, і він став надходити в стройові частини і запасні авіаполки тільки у 1944 році. Через це і побудували їх не багато.

Ла-5 М-71

На початку 1943 року в ОКБ-21 під керівництвом С. А. Лавочкіна в м. Горькому почалася розробка літака з альтернативною силовою установкою АШ-71Ф. Двигун являв собою подвійну зірку повітряного охолодження. Літак з новим двигуном здійснив перший політ 28 квітня 1943 року. Не був запущений в серійне виробництво через хронічну ненадійність двигуна АШ-71Ф.

Ла-5 206

У 1943 році була виконана серія продувок Ла-5 в натурній аеродинамічній трубі ЦАГІ. За результатами цих випробувань був перероблений серійний літак з номером 39210206, саме він став відомий як Ла-5 206. Літак проходив льотні випробування в кінці 1943 — початку 1944 років. Однак в конструкцію серійних Ла-5 зміни внесені не були, отримані результати були повністю використані при розробці Ла-7.

Ла-5ВИ

Проект літака з допоміжним реактивними двигунами РД-1 та РД-3 був підготовлений у грудні 1944 року конструкторською групой С. П. Корольова. Реалізований у кінці 1944 року як Ла-7Р.

 

Виробництво

Заводи	1942	1943	1944
№ 21 ім. Орджонікідзе (Горький)	1107	4619	3503
№ 31 (Тбілісі)	22	5	–
№ 99 (Улан-Уде)	–	184	102
№ 381 (Москва)	–	240	221

Використання