Т-100

Т-100 (в ряді документів також Виріб 100 або просто 100) — експериментальний радянський двобаштовий важкий танк кінця 1930-х років. За підсумками випробувань на озброєння танк прийнятий не був і серійно не випускався. База Т-100 використовувалася для розробки ряду експериментальних важких САУ, зокрема СУ-100-Y.

Проект, що отримав назву Т-100, був розроблений в КБ ленінградського заводу дослідного машинобудування № 185 ім С. М. Кірова в 1938 році. В цілому Т-100 був однотипний танку СМК і відрізнявся від останнього переважно типом підвіски та озброєнням. Як і СМК, Т-100 спочатку проектувався трибаштовим з установкою 76-мм гармати в головній башті і двох 45-мм танкових гармат зразка 1934 року в двох малих баштах. Але при прийнятій товщині броні 60 мм число башт було зменшено до двох. Дослідний зразок був повністю зібраний 31 липня 1939 року. Після заміни танкової гармати Л-10 на більш досконалу Л-11 танк був відправлений на фронт радянсько-фінської війни та прийняв перший бій 17 грудня 1939 року в районі фінського укріпрайону Хоттінен.

Корпус танка мав коробчату форму та збирався з листів катаної броні, що з’єднувалися зварюванням, клепкою та болтами. У центральній частині корпусу монтувалася масивна напівконічна підбаштова коробка під головну башту. Бронезахист порівняно з СМК був дещо слабшим — 60 мм.

Дві литі гарматні башти конічної форми розташовувалися одна за одною по поздовжній осі танка. Розміщення башт, і, відповідно, озброєння, двох’ярусне. Перший ярус утворювала передня мала башта з кутом горизонтального обертання 245 градусів. Другий ярус займала центральна головна башта кругового обстрілу. На даху головної башти розміщувалася командирська башточка (також кругового обертання) з оглядовими щілинами по периметру та кулеметом ДТ.

Основним озброєнням танка була 76-мм танкова гармата Л-10 (згодом Л-11), що розміщувалася в масці в передній частині головної башти. Допоміжне артилерійське озброєння складалося з 45-мм танкової гармати 20-К, встановленої в малій башті. На обох гарматах використовувалися телескопічні приціли. Боєкомплект гармат становив 120 пострілів для 76-мм гармати і 393 — для 45-мм.

Кулеметне озброєння включало три 7,62-мм кулемета ДТ, два з яких були спарені з гарматами, а третій розміщувався в командирській башточці на даху головної башти і міг використовуватися при відбитті атак з повітря. Боєкомплект кулеметів становив 4284 патрона в 68 дискових магазинах по 63 патрона в кожному.

На Т-100 встановлювався V-подібний 12-циліндровий карбюраторний чотиритактний двигун ГАМ-34 рідинного охолодження потужністю 850 к.с. при 1850 об/хв. Запалювання — від двох магнето.

Підвіска танка — індивідуальна, з листовими ресорами без амортизаторів. Ходова частина стосовно одного борту складалася з восьми двосхилих опорних котків із масованими шинами, п’яти двосхилих обгумованих підтримуючих катків, ведучого колеса заднього розташування зі знімними зубчастими вінцями та литого напрямного колеса. Механізм натягу лінивця — гвинтового типу, керований з відділення управління. Зачеплення — цівкове. Гусеничні стрічки — дрібноланкові, з відкритим шарніром, пальці — зі стопорними кільцями.

19 грудня 1939 окрема рота важких танків разом з іншими частинами 90 брн 20 тбр пішла в наступ в районі Сума — Хоттінен. Танки батальйону успішно наступали та просунулися за лінію фінських дотів, де СМК підірвався на міні. Екіпаж Т-100 намагався за допомогою свого танка відбуксирувати СМК, однак без успіху. Після цього Т-100, ставши поруч з СМК і прикриваючи його посиленим артилерійським та кулеметним вогнем, забезпечив евакуацію екіпажу з підбитого танка — через аварійні люки в днищах машин екіпаж СМК перебрався всередину Т-100. При цьому танк отримав щонайменше сім влучень снарядами 37-мм і 47-мм протитанкових гармат з відстані менше 500 м, але броня жодного разу не була пробита. У тому ж бою у Т-100 заглох двигун — стався зріз різьби регулювальної муфти магнето. Однак механік-водій танка зміг, використовуючи один магнето замість двох, завести мотор знову та продовжити виконання завдання.

У березні 1940 року для Т-100 була виготовлена нова башта з гаубицею М-10, яку передбачалося встановити на танк замість наявної. Отримана модифікація повинна була носити індекс Т-100-Z. Однак замість цієї машини на озброєння був прийнятий танк КВ-2.

• Т-100-X — важка САУ, озброєна 130-мм морською гарматою Б-13-IIс в нерухомій рубці (багато в чому схожа з СУ-100-Y).
• Т-100-V — важкий танк артилерійської підтримки. Озброєння: 203-мм гаубиця-гармата Б-4 під обертовою баштою.
• Т-100-Z — важкий танк артилерійської підтримки. Озброєння: 152-мм гаубиця М-10Т і 45-мм гармата 20К у двох баштах.
• Об’єкт 0-50 — важкий танк прориву. Озброєння: 76-мм гармата Л-11 і 45-мм гармата 20К в одній башті.
• Об’єкт 103 — важкий танк берегової оборони зі 130-мм гарматою Б-13-IIс під обертовою баштою.